Низько-вуглецеві можливості для індустріальних регіонів України (LCOIR-UA)
ГОЛОВНА ПРО ПРОЕКТ НОВИНИ ПОДІЇ РЕСУРСИ ПАРТНЕРИ КОНТАКТИ

Головна >> Ресурси >> Інформація про кліматичні технології >> Що насправді означає геологічне зберігання CO2?

Інформація про кліматичні технології:

Що таке УЗВ?

Уловлювання CO2:
- Уловлювання після спалювання палива
- Уловлювання при кисневому спалюванні палива
- Уловлювання до спалювання палива
- Уловлювання з повітря

Транспортування CO2:
- Транспортування по воді
- Транспортування по трубопроводу

Зберігання CO2:
- Що насправді означає геологічне зберігання CO2? :

> Зміна клімату й необхідність у геологічному зберіганні CO2
> 1. Де й скільки СО2 ми можемо зберігати під землею?
> 2. Як можна транспортувати й закачувати великі обсяги CO2?
> 3. Що відбувається з СО2 в колекторі зберігання?>
> 4. Чи може СО2 витікати з колектора і, якщо так, то якими можуть бути наслідки?
> 5. Як можна контролювати ділянки зберігання в глибіні й на поверхні землі?
> 6. Які критерії безпеки має бути встановлено й враховано
> Словник
> Що таке СО2ГеоНет?

- Приклади геологічного зберігання CO2 в Європі
- Приклади геологічного зберігання CO2 у світі
- ГІС сховищ CO2 в Україні

Моніторинг CO2:


Locations of visitors to this page Відвідувачі веб-сайту

Що відбувається з СО2 в резервуарі зберігання?

Як тільки СО2 закачали до резервуара, він починає активно заповнювати простір у порах під породою-покришкою. З часом частина СО2 розчиниться і зрештою перетвориться на мінерали. Ці процеси відбуваються в різних масштабах часу й сприяють безперервному утримуванню.


Механізми утримування

Після закачування до колектора СО2 заповнює простір у порах гірських порід, який у більшості випадків уже заповнений соляними розчинами, тобто солоною водою.

Коли СО2 закачано, починають діяти подальші механізми. Перший вважається найголовнішим і перешкоджає виходу СО2 на поверхню. Три інші мають тенденцію з часом збільшувати ефективність і безпеку зберігання.

1. Накопичення під породою-покришкою (структурне утримування)
Оскільки щільний СО2 легший за воду, він починає підніматися вгору. Цей рух припиняється, коли СО2 стикається з шаром непроникної породи, так званою „породою-покришкою”. Через те, що ця порода-покришка складається в основному з глини й солі, вона діє як пастка, яка перешкоджає підняттю СО2 будь-куди далі, що призводить до його накопичення безпосередньо під нею. Малюнок 1 ілюструє висхідний рух СО2 крізь простір у порах гірської породи (блакитний колір) до досягнення ним породи-покришки.

Малюнок 1
Закачаний СО2, який є легшим за воду, як правило, піднімається й зупиняється перекриваючими непроникними породами.

2. Зв’язування в дрібних порах (залишкове утримування)
Залишкове зв’язування відбувається, коли простір пор у породі-колекторі такий вузький, що СО2 не може більше рухатися вгору, незважаючи на різницю в щільності з оточуючою водою. Цей процес проявляється в основному під час міграції СО2 і зазвичай може зв’язати кілька відсотків закачаного СО2, залежно від властивостей гірської породи-колектора.

3. Розчинення (розчинне утримування)
Невелика частина закачаного СО2 розчиняється чи переноситься до розчину через солону воду, вже наявну в просторі пор колектора. Результатом розчинення є те, що вода з розчиненим у ній СО2 важча, ніж вода без нього, і це спричиняє опускання води з розчиненим СО2 на дно резервуару. Швидкість розчинення залежить від інтенсивності контакту СО2 з розчином. Кількість СО2, яка може розчинитися, обмежена максимальною концентрацією. Однак рух закачаного СО2 вгору і рух води з розчиненим у ній СО2 донизу спричиняють постійне оновлення контакту між розчином і СО2, що збільшує кількість СО2, яка може бути розчинена. Ці процеси відносно повільні, оскільки проходять у вузьких порах. Приблизні оцінки в проекті Слейпнер показують, що лише близько 15% закачаного СО2 розчинилося впродовж 10 років після закачування.

4. Мінералізація (мінеральне утримування)
СО2, особливо в комбінації з соляним розчином у колекторі, може вступати в реакції з мінералами, що складають гірську породу. Певні мінерали можуть розчинятися, у той час як інші можуть осаджуватися, залежно від рН і мінералів, з яких складається порода (Мал. 2). За деякими оцінками на Слейпнері лише відносно невелика частина СО2 буде зв’язана шляхом мінералізації через дуже тривалий проміжок часу. Через 10 000 років тільки 5% закачаного СО2 мало б мінералізуватися, тоді як 95% було б розчинено, а СО2 у вигляді окремої щільної фази вже не залишилося би.

Малюнок 2
Щільний СО2 піднімається вгору (світло-блакитні бульбашки), розчиняється й вступає в реакцію з зернами породи, що спричиняє осадження карбонатних мінералів на поверхню зерен (білі).

Відносне значення цих механізмів утримування залежить від характеристик кожного окремого об’єкту дослідження. Наприклад, у куполоподібних колекторах СО2 має залишатися в основному в щільній фазі навіть через дуже тривалий час, тоді як у плоскому колекторі, яким є Слейпнер, більша частина закачаного СО2 буде розчинена чи мінералізована. Змінювання пропорцій СО2 в різних механізмах утримування на прикладі Слейпнера показано на Малюнку 3.

Малюнок 3
Розвиток СО2 в його різних формах в колекторі Слейпнер згідно з моделюванням потоку. СО2 утримується в надкритичному стані механізмами 1 і 2, у розчиненому стані – механізмом 3, і в мінеральній формі механізмом 4.


Звідки ми все це знаємо?

Знання про ці процеси здобуваються з чотирьох основних джерел інформації:
Лабораторні вимірювання: невеликі експерименти в галузі мінералізації, потоку й розчинення можна проводити на зразках гірських порід, що дозволяє зрозуміти короткотривалі процеси невеликого масштабу.
Цифрове моделювання: обчислювальні програми були розроблені для того, щоб використовувати їх для передбачення поведінки СО2 впродовж більш тривалого проміжку часу (Мал. 4). Лабораторні експерименти використовуються для калібрування цифрового моделювання.
Вивчення природних колекторів СО2, у яких СО2 (в основному вулканічного походження) утримувався під землею впродовж тривалих періодів часу, часто мільйонів років. Подібні умови називають «природним аналогом»*. Ці об’єкти забезпечують нас інформацією про поведінку газу й про дуже довгострокові наслідки присутності СО2 під землею.
Спостереження за існуючими ділянками зберігання СО2 в демонстраційних проектах, таких як Слейпнер (у відкритому морі Норвегії), Вейбурн (Канада), Айн Салах (Алжир) и К12-Б (у відкритому морі в Нідерландах). Результати короткострокового моделювання можна порівняти зі справжніми польовими даними, що допоможе вдосконалювати моделі.

Малюнок 4
Тривимірне моделювання руху СО2 у водоносному горизонті після закачування 150 000 тонн через 4 роки у водоносному горизонті структури Доггер у Франції. Тут зображено СО2 в надкритичному стані (ліворуч) і СО2, розчинений у солоній воді (праворуч) через 4, 100 і 2000 років після початку закачування. Модель спирається на дані польових досліджень та експерименти.

Лише завдяки постійній прив’язці й перевірці цих чотирьох джерел інформації можна зібрати надійні знання про всі процеси, що відбуваються під нашими ногами – на глибині в 1000 метрів.

На завершення зазначимо, що безпека ділянок зберігання СО2 має тенденцію з часом збільшуватися. Найважливіше завдання – знайти колектор з придатною породою-покришкою зверху, яка утримуватиме СО2 (структурне утримування). Усі процеси, що стосуються розчинення, мінералізації й залишкового утримування, спрямовані на запобігання виходу СО2 на поверхню.



Джерело: The European Network of Excellence on the Geological Storage of CO2

<< Попередня сторінка --- Наступна сторінка >>


ВГОРУ

Думки, відображені на цьому веб-сайті, не обов'язково співпадають з поглядами
Європейської Комісії та Уряду України
© Донецький національний університет, 2011-2014